Захист прав інтелектуальної власності

Не варто думати, що на просторах Інтернету є інформація, фото, малюнки, картинки, тексти, які нікому не належать.

Об’єкти права інтелектуальної власності умовно розділяються на: об’єкти права промислової власності: винаходи, корисні моделі, торгівельні знаки (марки), промислові зразки, географічні зазначення походження товарів та об’єкти авторського права: літературні наукові та художні твори, такі як романи, вірші, п’єси, фільми, сценарії, твори зображувального мистецтва, комп’ютерні програми та бази даних, архітектурні споруди, інше.

Правовий захист авторських прав необхідний кожному правовласнику.

Захист права інтелектуальної власності найчастіше починається із пред’явлення порушникові письмової претензії.

Адвокат вчинить всі необхідні заходи щодо припинення порушень ваших прав, припинення неправомірних дій і стягнення заподіяного збитку.

Адвокат  у сфері авторського права може знадобитися й особі, що навмисно або через незнання порушила чиїсь авторські або суміжні права.

Послуги у сфері захисту прав інтелектуальної власності:

• консультація та правовий аналіз об’єкта;
• досудове врегулювання суперечок при порушенні прав інтелектуальної власності;
• захист у суді прав та інтересів правовласників;
• юридична допомога у випадку пред’явлення претензії про порушення інтелектуальних прав;
• складання ліцензійних договорів;
• реєстрація авторських прав в Україні, а також їхня міжнародна реєстрація (ТМ, промисловий зразок, корисна модель);
• складання й супровід процедури укладення ліцензійних угод, авторських договорів;
• реєстрація договорів, що стосуються авторських прав;
• отримання знаків голографічного захисту та штрих-кодів;
• оцінка прав інтелектуальної власності;
• реєстрація в митному реєстрі об’єкта права інтелектуальної власності.

Отже, якщо Вам необхідно отримати патент на Ваші технічні розробки, зареєструвати торгову марку в України чи закордоном, захистити торгівельну марку Вашого підприємства, зареєструвати авторські права, представляти або захищати у суді, буду рада надати кваліфіковану допомогу.

   Об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва.
   Це можуть бути комп’ютерні програми, музичні твори з текстом і без тексту, твори образотворчого мистецтва, фотографічні твори, ювелірні вироби, тощо. Не вичерпний перелік творів закріплений у статті 8 ЗУ «Про авторське право і суміжні права».
   Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається обов’язкова реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
   Автор за власним бажанням може подати заявку на реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір. В результаті відомості про таку реєстрацію будуть опубліковані, автор отримає свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір, відомості про реєстрацію авторського права на твір будуть занесені до Державного реєстру свідоцтва про реєстрацію авторського права.
    На території України реєстрацію авторського права здійснює. Національний орган інтелектуальної власності. Під час розгляду заявки. Національний орган інтелектуальної власності не проводить експертизу твору і не встановлює факт виникнення авторства. Порядок реєстрації визначений в Постанові Кабінету Міністрів України «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» від 27 грудня 2001 р. № 1756.
   Окрім реєстрації авторського права в Україні, можна провести реєстрації та підтвердження прав в інших країнах.

   Передача прав.
   Невіддільні від особи автора немайнові права – це права, які є особистими та не можуть бути передані третім особам. Наприклад, лише особа, яка створила твір має право вимагати визнання свого авторства (шляхом зазначення імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо). Автору належить право вибирати псевдонім та вимагати його зазначення або ж забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо бажає залишитись анонімом. Невіддільним є право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.
   Майновими правами автора на твір є: виключне право на використання твору, виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» автор може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково.
   Автор може передати свої майнові права будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора оформляється авторським договором.

Договір його форма та умови.
   Особливу увагу звертаємо на форму договору та його умови. Договір про передачу майнових прав автора укладається у письмовій формі та повинен передбачати наступні умови: предмет договору, способи використання твору, територія, на яку поширюються права, розмір і порядок виплати авторської винагороди, строк дії договору, а також інші умови, погоджені сторонами.
   У договорі повинні бути узгоджені питання стосовно виду та характеру прав що за ним передаються, а також питання про те, відносно якого саме твору ці права діють. Тобто необхідно деталізувати у договорі ознаки твору, що дають змогу його ідентифікувати. А також, чітко вказати, які права передаються – виключні або невиключні.
   Згідно зі ч. 3, 4 ст. 32 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» за авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються.
   За авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам.
   Однією із найважливіших умов договору є спосіб використання твору. Серед яких: відтворення творів; публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічна демонстрацію і публічний показ; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат, відчуження іншим способом, імпорт примірників творів. Перелік визначений в ч. 3 ст. 15 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» та не є вичерпним. У тексті договору обов’язково необхідно визначити як перелік прав, що за ним надаються, так і способів використання твору, які згідно з договором, дозволяється здійснювати.
  Способи використання твору напряму залежать від типу чи виду об’єкта авторського права.
   Територію, на яку поширюється право, що передається, слід конкретизувати у тексті договору. Як територія дії авторського договору, може бути визначена територія України, територія окремої іншої країни, декількох країн, групи країн (наприклад, територія країн ЄС), територія всіх країн світу.
   В авторському договорі також потрібно визначити форми авторської винагороди: одноразовий (паушальний) платіж, відрахування за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінований платіж.
   Наступною істотною умовою є строк дії договору. Сторони договору можуть визначити будь-який строк його дії, проте він не може перевищувати строк дії авторського права (авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті).
   Трапляються випадки, коли особа, яка передає майнові права на твір, насправді не створила певний твір і не набула майнових прав на нього, тобто не є його дійсним автором. Така ситуація є ризикованою для правонабувача майнових прав на твір, оскільки отримання майнових прав від особи, яка не є автором, може мати наслідки визнання договору недійсним.
   Основний спосіб зменшити ризик придбання майнових прав на твір у особи, якій вони не належать – передбачити в договорі умови щодо гарантій. Автор повинен гарантувати, що на момент передання майнових прав на твір лише авторові належать виключні майнові права твір, їх не передано (не відчужено) третім особам, вони не перебувають у спільній частковій чи сумісній власності. Автор повинен взяти на себе обов’язок у випадку отримання правонабувачем претензій чи позовів від третіх осіб стосовно майнових прав на твір брати участь у вирішенні спорів.
   Крім вищезазначених, автор і правонабувач можуть передбачити й інші умови, наприклад, щодо відповідальності у випадку несплати авторської винагороди чи відсутності оригінальності твору, про порядок передачі майнових прав, щодо конфіденційності інформації.
   У правовідносинах між автором (виконавцем) та замовником важливо врегулювати як питання створення твору, так і кому будуть належати, у якому обсязі майнові права на твір.
   У договорі рекомендуємо чітко зазначати обсяг майнових прав, способи використання твору, момент передачі твору, строк, на який замовнику передані права на твір, територія їх дії. Тобто визначити, які права належатимуть замовникові, повністю чи частково, чи матиме змогу виконавець певним чином використовувати твір, чи буде позбавлений такого права.
   Щодо питання визначення належності прав на твори, які створено в межах виконання трудового договору – у законодавстві наявна колізія. Розглянемо особливості належності прав на службовий твір на прикладі створення комп’ютерної програми.
   Відповідно до ч. 2 ст. 429 Цивільного кодексу України: «Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором».
   Законом України «Про авторське право та суміжні права» (ч. 2 ст. 16) закріплено: «Виключне майнове право на службовий твір належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором і роботодавцем».
   Спеціальний закон визначає належність виключних майнових прав на службовий твір – роботодавцю,
Цивільний кодекс України – працівникові та роботодавцю. Цивільний кодекс України має вищу юридичну силу в системі галузевих правових актів. На сьогодні, відповідне питання судом вирішується на користь положення Цивільного кодексу України. Відповідна позиція зазначена у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав».
   Аналогічне питання врегульовано й Угодою про асоціацію між Україною, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, яку ратифіковано із заявою Законом № 1678-VII від 16.09.2014 (далі – Угода про асоціацію).
   Відповідно до статті 181 розділу 9 Угоди про асоціацію «якщо комп’ютерна програма створюється найманим працівником на виконання своїх трудових обов’язків або відповідно до вказівок роботодавця, то роботодавцю належать усі виключні майнові права на створену таким чином комп’ютерну програму, якщо інше не передбачено контрактом».
   Оскільки, Угода про асоціацію є міжнародним договором, що ратифікований Верховною Радою України та є вищим актом в ієрархії національного законодавства (частиною якого є міжнародні договори), відповідна колізія має вирішуватись на користь Угоди про асоціацію, тобто роботодавцю належать усі виключні майнові права на створену комп’ютерну програму в межах трудових обов’язків.
   За для уникнення правових колізій, рекомендую у трудовому договорі прописувати кому належать виключні майнові прав на об’єкти інтелектуальної власності, що створені працівником в межах виконання трудових обов’язків.
   І як висновок, зазначу, що за законодавством реєстрація авторських прав не є обов’язковою. Проте моя позиція з цього питання є однозначною – реєструвати. Головна мета – отримання додаткового доказу авторства, захист твору, відшкодування збитків у разі порушення прав автора та спрощення процесу доказування.
   Зареєструвати авторське право можна як за національною процедурою в Україні, так і в інших країнах світу, наприклад, в ході співпраці у міжнародних проектах з іноземними партнерами.
   Якщо автор передає майнові права іншій особі, чи особа є розробником певного твору на замовлення, укладайте договір. Врахуйте в ньому всі істотні умови − обсяг майнових прав, способи використання твору, територія, на яку поширюється право, що передається, форми авторської винагороди, строк дії договору, умови щодо гарантій. Зафіксуйте права, які передаються правонабувачеві чи замовникові, визначте чи матиме змогу автор або виконавець певним чином використовувати твір, чи буде позбавлений такого права.

Якщо Ви самостійно не можете скласти та розробити Договір, слід звернутися за юридичною допомогою до адвоката